Привіт, я практикуючий психолог центру The Choice: 10 років щаслива в професії і стільки ж в особистій терапії. Працюю за методами позитивної психотерапії, арттерапії, психосоматики тіла. Вмію говорити просто про складне, знаходити та створювати легкість і радість.
Теми, з якими я працюю і про які писатиму в своєму блозі:
- 💙 Як адаптуватись до нових умов життя.
- 💛 Як зберегти стосунки на відстані.
- 💙 Як віднайти в собі сили продовжити жити під час війни.
- 💛 Шукати допомогу – це нормально. Як повернути довіру до себе, до людей, до життя.
- 💙 Особисті кордони. Як їх створити, зберігати всюди і завжди.
- 💛 Прийняття себе, своєї природи. Своєї жіночності/мужності.
- 💙 Питання самооцінки, самоцінності, робота з впевненістю в собі.
- 💛 Внутрішній конфлікт. Незадоволення собою, роботою, партнером, життям.
- 💙 Особистісні та вікові кризи (розлучення, втрата роботи, сенсів...).
- 💛 Психосоматика тіла. Про що сигналізує тіло і як навчитись його чути.
- 💙 Насилля: фізичне, психологічне, сексуальне. Відновлення та повернення до повноцінного життя.
- 💛 Як створити здорові стосунки, прибрати емоційну залежність.
Звідки береться почуття провини
Понад рік в Україні триває найжахливіша війна, яку тільки можна уявити. Ніхто з нас не був до цього готовий. Мільйони людей схопили дітей і виїхали з мінімумом речей за кордон. Можливо, ви теж серед них. Так, тепер ви фізично в безпеці. А що стосовно внутрішнього стану? Чи з'явився мир у душі, чи повернулося відчуття безпеки? Чи даєте собі дозвіл жити повноцінним насиченим життям?
Ви можете жити в красивій спокійній країні, де є всі можливості для розвитку, добробуту і разом із тим краяти собі серце:
- бо немає сил;
- бо сумуєте за домівкою;
- бо нічого не хочеться;
- бо недостатньо робите.
І ще сотні таких варіантів: «Адже тим, хто залишився, точно гірше, тому моє щось хороше та щасливе точно не на часі».
Звичайно, виникає почуття провини. Перед собою, що недостатньо робите, адже можна робити більше. Перед іншими, бо їм дістаються всі ті випробування. Але ні ваше почуття провини, ні страждання, ні незадоволення собою нікому нічого не покращать: ні життя, ні настрій.
Як зняти життя з паузи й почати жити
Озирніться назад: скільки всього зроблено, прожито за останній рік. Здається, що мало зробили? А скільки сил, часу, нервів пішло на адаптацію на новому місці. На те, щоб дізнатись, інтегрувати у своє життя нові закони, звичаї, правила країни, яка сьогодні є вашим домом. Знайти житло (роботу), вивчати мову, піклуватись про дітей, а часто ще й про батьків. Це неймовірна, найцінніша та найтяжча праця над собою, і вона помітна тільки вам.
Скоріше за все ці процеси відбуваються на фоні величезного стресу й постійного моніторингу новин. Кожного дня ви робите достатньо. Деколи більше, деколи менше, у міру своїх сил. Просто помічайте це.
Тому перше й найважливіше, що треба зробити, – відчепитись від себе. З вами все добре. З кожним з нас. А ще припиніть дивитись у далеке майбутнє. Вдивіться в сьогодні. Де ви є? Що можете зробити? Працювати? Зробити з дітьми уроки? Сходити на прогулянку? На побачення? Задонатити? Робіть! Почніть помічати дрібнички, які наповнюють і заповнюють ваш день, роблять його світлішим.
І, звичайно, тіло. Воно потребує особливої уваги. Йому необхідна достатня кількість сну, води, їжі, свіжого повітря, фізичної активності. Здавалося б, так просто, але якраз такі прості речі впливають на наш фізичний стан, а як наслідок – створюють наш психологічний настрій.
Будьте до себе добрішими. Бережіть себе!
