Дитяча футбольна академія Dynamo Dubai розпочинає свій шостий тренувальний сезон в ОАЕ. Цього року академія розширила географію та відкрила нову тренувальну локацію за межами Дубаю – в еміраті Аджман.
Про історію створення та розвитку академії, про тренерський склад та особливості тренувального процесу ми дізналися від її співзасновника та головного тренера Дениса Соколовського. Також ми розпитали Дениса про його кар’єрний шлях від професійного футболіста до успішного тренера.
– Денисе, ми знаємо, що ви з династії футболістів. У якому віці ви почали займатися футболом?
– Мої перші футбольні кроки почалися з трьох років. Звісно, першим наставником був мій батько, відомий футболіст та тренер. У сім років він віддав мене до футбольної школи «Шахтар», оскільки сам грав за цей клуб і досі є рекордсменом ФК «Шахтар» за зіграними матчами (400 ігор у чемпіонатах) та найкращим бомбардиром цієї команди (87 голів). Це безумовно вплинуло на моє життєве самовизначення.
– Як професійний футболіст ви виступали за українські клуби, такі як «Металург» (Донецьк), «Ворскла» (Полтава), «Кривбас» (Кривий Ріг), «Оболонь» (Київ) та інші. А за клуби яких інших країн ви грали як легіонер?
– Так, після донецького «Металурга» я в 20 років став півзахисником грецької команди «Паніоніс», потім недовго був у складі польської команди «Погонь», поки не отримав важку травму. З гарними спогадами згадую рік, проведений в азербайджанський команді «Карабах» (Баку), яка регулярно бере участь у Єврокубках під керівництвом тренера Анатолія Пономарьова. Мені приємно було грати під його керівництвом, я не пропустив жодного тренування.
– А хто з тренерів найбільше вплинув на ваше професійне зростання?
– Я згадую всіх тренерів, яких зустрів на своєму шляху. Передусім батька, який прищепив мені неймовірну любов до футболу. Також з особливою теплотою згадую свого першого наставника – Петра Андрійовича Пономаренка (тренера академії «Шахтер»), Андрія Баля (тренера ФК «Ворскла») та Анатолія Пономарьова, якого я згадував раніше і який покликав мене до ФК «Карабах».
– У якому році почалася ваша власна тренерська кар'єра?
— Я почав тренувати в 32 роки. Моя кар'єра тренера розпочалася в академії «Шахтар», продовжив я в «Олімпік» (Донецьк). А вже коли працював у дитячій футбольній академії «Мілан» в ОАЕ, зрозумів, що можу бути не тільки тренером у чиїсь школі, а маю сили створити власну.
— Як виникла ідея створення дитячої футбольної академії в Дубаї? І чому обрали назву «Динамо»?
— У 2015 році, у зв'язку із військовими діями в моєму рідному місті, я приїхав до ОАЕ. Вже тут я познайомився з Євгеном Полтавцем – директором німецької судноплавної компанії MLB, який у дитинстві теж захоплювався футболом. Ми стали товаришувати, і у нас з’явилася ідея створити професійну футбольну школу.
Подяка академії Dynamo Dubai від міністра молоді та спорту України Вадима Гутцайта на EXPO-2020Фото: Олександр Якубовський
Спочатку Євген запропонував зробити академію «Шахтар», тож вирішили поспілкуватися з донецьким клубом «Шахтар» на цю тему. Зробили офіційне звернення, але не отримали підтримки від Рината Ахметова. Далі розмов справа не зрушила.
Я запропонував створити академію «Динамо», бо вже є міжнародна мережа з цим близьким серцю іменем. Футбольні клуби «Динамо» є в Києві, Тбілісі, Мінську, Дрездені, Х’юстоні та інших містах. Тож у 2016 році ми зареєстрували академію і розпочали історію Dynamo Dubai в ОАЕ.
– Ми знаємо, що є дуже велика конкуренція між дитячими футбольними академіями в ОАЕ. На Ваш погляд, що відрізняє академію Dynamo Dubai від інших?
— Дійсно, в Дубаї велика конкуренція, і не всі футбольні школи її витримують, навіть ті, які працюють під брендом відомих у світі команд. Дитячої футбольної академії «Мілан», у якій я відпрацював рік, та «Ліверпуль» вже немає в ОАЕ. Але відкриваються нові школи під брендами відомих клубів, зокрема «Інтер», «Манчестер-Сіті», «Барселона», «Реал» (Мадрид) та інші приватні школи.
Відверто заявляю: нас конкуренція не лякає! Я батькам завжди кажу: «Якщо ви знайдете хоч одну школу, де всі тренери – колишні професійні футболісти, надалі будете відвідувати наші тренування безкоштовно. Але ніхто поки що не зміг скористатися моєю пропозицією».
Нас вирізняють з-поміж інших саме наставники — вони всі мають ліцензію UEFA та досвід професійної гри.
Фото: Поліна Леанович
– Як організовано навчально-тренувальний процес у вашій футбольній академії?
— Ми розпочали шостий сезон тренувань. Нашими вихованцями є діти від 3 до 15 років. Групи вихованців спочатку формуються за віком, потім за рівнем підготовки, рівнем володіння певними вміннями й навичками. Я бачив таку практику ще з дитинства, коли мій тренер мене приєднав мене до складу старшої групи. Важкувато, але було до чого прагнути – перші кроки до селекції.
Наші тренувальні сесії проводяться в трьох різних локаціях, дві з яких територіально розташовані в еміраті Дубай: у Heights Academy (Al Barsha south) та Town Square. Нещодавно ми відкрили ще одну додаткову локацію в еміраті Аджман (Sport park). Тривалість тренувальної сесії – 90 хвилин.
Фото: з архіву Dynamo Dubai
Більш детальну інформацію про локацію та розклад тренувань можна знайти на нашому сайті.
Для тих, хто не впевнений, що дитина прагне займатися саме футболом, раджу відвідати наше пробне безкоштовне тренування. Можливо це стане першим кроком до самовизначення дитини в майбутньому.
До речі, наші перспективні вихованці мають змогу розвиватися надалі як професійні спортсмени, бо маємо певну співпрацю з еміратською професійною футбольною академією «Аль-Васл», де вже перебувають четверо наших вихованців.
І можливо в майбутньому на професійній арені з'являться імена наших учнів. Це для нас буде найвищою перемогою.
Фото: з архіву Dynamo Dubai
– Чи надає футбольна академія Dynamo Dubai якісь знижки для дітей з України?
– Так, для всіх українських дітей вартість тренувань буде нижчою. Замість 90-95 AED за одне тренування тривалістю 75-90 хвилин ми пропонуємо їм спеціальну ціну – 75 AED (незалежно від кількості тренувань на тиждень).
– Скільки тренерів у штаті Вашої академії?
– У нашій команді шість тренерів, кожен працює зі своєю групою, за винятком наймолодшої групи – у них два тренери, щоб приділяти більше уваги. Більшість тренерів з України, ще є тренер з Азербайджану та тренер з Киргизстану.
Фото: з архіву Dynamo Dubai
– У якому віці, на Вашу думку, варто починати грати в футбол?
– Все індивідуально. Батьки приводять дітей різного віку, але, як на мене, 5-6 років — це оптимальний варіант. Заняття з трьох років бувають не зовсім осмислені, діти мало фокусуються на навчанні, і тренування мають більше розважальний характер.
Фото: Поліна Леанович
Я максимально відвертий з батьками: якщо дитина несконцентрована, я скажу – зарано. Якщо дитина старшого рівня захотіла займатися футболом з нуля, не даю гарантій, що вона буде зарахована до академії. У мене був випадок, коли довелося відмовити в зарахуванні тринадцятирічному хлопчику, не зважаючи на благання батьків. Якби я його долучив до тренувальних сесій, він дуже швидко втратив би інтерес до футболу. Його однолітки, які з п’яти років мали практику, як вести м'яч та обробляти його, побачили б відсутність навичок у хлопця і штучно виключили б його з гри – не передавали б йому м'яча.
Фото: Поліна Леанович
— Чи отримуєте ви запрошення на участь у місцевих турнірах?
— Турніри — це не просто мотивація для подальшого розвитку. Змагання зміцнюють командний дух. Ми не втрачаємо жодної можливості. З жовтня місяця починається ліга, організована Elite Sports Academy Dubai. Чотири вікові групи — U‐8, U-10, U-12, U-14 вже чотири ріки поспіль грають у ній з різними клубами. І в нас є гучні перемоги. Яскравий приклад – турнір 2019 року, який проводила академія «Мілан». У ньому брали участь п’ять команд (U-8) наша команда Dynamo Dubai, ФК «Барселона», «Мілан», «Інтер», «Аякс». Ми вийшли до фіналу, у фіналі перемогли «Барселону» з рахунком 1:0 і стали переможцями турніру. У 2022 році наші юні футболісти теж виграли два турніри.
Фото: з архіву Dynamo Dubai
— Ми знаємо, що на початку війни у лютому-березні цього року ви почали активно займатися волонтерством і допомагали українським туристам, які перебували на території ОАЕ та не мали змоги повернутися додому. Як Ви прийшли до цього?
— Життя таке непередбачуване. Я не міг відсторонено спостерігати за тим, що відбувається в моїй країні. Сьогодні я простягнув руку своїм братам, хто знає, може колись хтось простягне її мені. Війна — це і мій біль теж.
