У День працівників освіти хочеться розповісти про тих українських освітян, які, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від рідної країни, вкладають свої зусилля, натхнення та вільний час, щоб за кордоном навчити й виховати справжнього Українця.
«Український учитель діаспори – це людина, яка творить навколо себе україномовний освітній простір не завдяки, а всупереч багатьом обставинам, крізь які вона змушена пройти у чужій країні на чужій землі за чужими правилами», – дозволю собі процитувати нащодавній допис голови Світової координаційно-виховної освітньої ради Світового Конґресу Українців (СКВОР СКУ) Любові Любчик, яка працює в українській системі освіти закордоння уже 17 років. Ось як пані Любов характеризує звичайного українського вчителя діаспори:
- це людина, яка власним коштом замовляє і привозить з України у валізах українську літературу, бо за кордоном немає можливості її придбати;
- це людина, яка у свій єдиний вихідний день працює в українській школі, бо їй не байдужа доля української освіти та збереження національної свідомості;
- це людина, яка інколи доїжджає до української школи за десятки і сотні кілометрів;
- це людина, яка, працюючи за мізерну платню або взагалі на безоплатній основі в непристосованих приміщеннях, у вільний час від основної роботи ночами планує шкільні заходи, тематичні свята, авторські методики викладання української мови, бо розуміє необхідність збереження української ідентичності за межами України.
Саме такі вчителі працюють в українських суботніх школах ОАЕ, першою з яких 2016 року з'явилася Українська школа «Софія» (Дубай). Більшість учителів у школі від дня її заснування. Якщо хтось і припинив роботу в школі, то тільки у зв’язку з переїздом в іншу країну або емірат.
А новим учителям тут завжди раді, особливо якщо вони активні, креативні, артистичні, інновативні та можуть перетворити урок на захопливу мандрівку у світ поезії або граматики, в наше героїчне минуле або навіть славне майбутнє.
Саме такі вчителі працюють в інших українських школах і творчих майстернях ОАЕ, таких як «Дивосвіт» (Абу-Дабі) або творча майстерня OVVA (Рас-аль-Хейма), які постійно обмінюються досвідом та проводять чимало спільних заходів.
Саме такі вчителі зі всього світу зібралися в серпні 2024 року у Львові на ІІІ світовий форум українознавчих суботніх і недільних шкіл, організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка». І саме МІОКу на чолі з директоркою Іриною Ключківською шість років тому під час дуже потужного першого світового форуму українознавчих шкіл вдалося зробити неймовірно важливу й неоціненну справу – зібрати «наживо» в Україні, перезнайомити між собою понад 250 учителів українських шкіл з усього світу, згуртувати їх і що найважливіше – налагодити між ними співпрацю, обмін досвідом і навіть дружні відносини.
Бо за час між форумами ми встигли поспілкуватися онлайн і наживо, під час робочих зустрічей і туристичних мандрівок різними країнами, майже в кожній з яких тепер є знайома людина, яка творить український простір саме в цьому куточку світу.
Отже, на Третій світовий форум українознавчих шкіл з’їхалося багато колег і друзів – учителі із майже 30 країн світу: Австралії, Британії, Франції Португалії, Чехії, Німеччини, Польщі, Нідерландів, Тунісу, а також з усіх трьох суботніх шкіл Об’єднаних Арабських Еміратів («Софії», «Дивосвіт» та Рідної школи Абу-Дабі).
Як учасниця обох форумів, не можу не відзначити надзвичайно теплу атмосферу, яка панувала під час усіх заходів – конференції «Українська мова у світі», круглих столів, світових кафе, лабораторії творчих ідей, спілкування в кулуарах тощо.
Ми в різних форматах обговорювали найактуальніші питання української освіти за кордоном, слухали поради від визнаних експертів, серед яких – переможець національної премії Global Teacher Prize Ukraine Артур Пройдаков, ділилися своїм досвідом: як просувати українську мову за кордоном, як зробити уроки української мови сучасними, як мотивувати старшокласників відаідувати українську школу вихідного дня та багато іншого. Запрошені експерти презентували також новітні продукти, над якими вони зараз працюють, такі як ґейміфікований застосунок для дітей та підлітків, що допоможе дослідити історію та культурну ідентичність України в ігровій формі (від студії онлайн-освіти EdEra), інтерактивна платформа «Читач» (український освітянський стартап, створений для мотивації дітей читати та думати) та інші.
Під час модерування одного зі світових кафе була вражена тією кількістю цікавих ідей, які пропонували колеги для мотивування учнів, налагодження взаємодії «вчитель – батьки – діти», залучення батьків до життя школи, роботи в класах із дітьми з різними рівнями володіння українською мовою (вихідцями з діаспори та вимушеними мігрантами – україномовними та російськомовними) тощо.
Дивлячись на роботу своїх колег, укотре переконуюсь, що українські вчителі суботніх та недільних шкіл діаспори мають надзвичайно важливу місію – творити українські осередки по всьому світу, берегти українську ідентичніть та виховувати справжніх патріотів своєї країни, які докладуть усіх зусиль для її відбудови та розвитку.
Зі святом, дорогі освітяни!
