Продовжуємо нашу рубрику "Поради психолога" темою, пов'язаною з внутрішнім конфліктом особистості, який може особливо гостро проявлятися в умовах війни та вимушеної міграції. Постійний страх, недостатні ресурси, небезпека й нестабільність – все це створює стрес для людей, які змушені залишити свої домівки, виїхати в незнайому країну, бути далеко від рідних та друзів. Все це може призводити до почуття безпорадності, нездатності вирішити ту чи іншу життєву проблему, мінливості власних бажань, що є полем для внутрішнього конфлікту особистості.
Що таке внутрішній конфлікт?
Внутрішній конфлікт відчувається як незадоволення собою, життям, партнером, стосунками, роботою.
Передусім він пов’язаний з уявленням нас про самих себе. Якими ми є і якими хочемо бути, якими бачимо себе у мріях. І чим більша різниця між цими двома образами, тим більший дискомфорт, який буде тільки набирати обертів.
Чому трапляється так, що нам недостатньо того, що ми робимо і вже маємо?
Беремо очікування, додаємо вимоги, приправляємо все претензіями до себе – у результаті отримуємо ідеальний мікс для постійного незадоволення своїм життям. Причому для цього завжди є чіткі, зрозумілі причини: недостатньо добре роблю свою справу, недостатньо приділяю зусиль, недостатньо старанний, красивий, худий, спортивний, успішний, мотивований... і так до безкінечності.
Отже очікування, вимоги та претензії – це основні складові ставлення до себе людей, які перебувають у внутрішньому конфлікті.
Та є питання: чиї насправді ці очікування? Що й кому ви намагаєтесь довести? Навіщо вимагаєте від себе більше, ніж можете зробити?
У житті бувають різні моменти. Справжні наші реакції, ставлення до себе, до інших, до життя найчастіше проявляються під час кризових періодів. Саме тоді, під час переживання стресу, наших ресурсів та сил стає набагато менше. Вони спрямовуються на відновлення внутрішнього стану. Тому втрачається звична ефективність, і це нормально. Ось тут незадоволення собою може проявлятись особливо яскраво. Вимоги не виконуються, цілі не досягаються – маємо злість та роздратування.
Як подолати внутрішній конфлікт?
Незадоволення собою – це час не для різких дій, а скоріше для паузи: година, день, тиждень. Все індивідуально. Це час для того, щоб приділити увагу собі, подбати про свій психологічний та фізичний стан.
Як? Для початку припинити картати себе за меншу продуктивність та не вимагати від себе неможливого.
Насправді це дуже поширена звичка – бути незадоволеним собою, бачити всі свої мінуси та робити на них акцент.
А якщо спробувати по-іншому? Акцентувати увагу на успіхах та сильних сторонах, хай би якими дрібними вони не здавались на перший погляд. Кожне ваше досягнення, кожна дія має значення. Варто їх помічати.
Також на фоні незадоволення собою може виникати незадоволення своїм партнером, стосунками.
- Необхідно вчитись зупиняти претензії щодо партнера.
- Припинити ставитись до нього, як до чогось незмінного. Як до того, хто все стерпить.
- Вчитись говорити й домовлятись. Завжди пам’ятати про повагу.
- Згадайте, задля чого ви разом. Яка цінність у ваших стосунків? Якщо вона втрачена незворотно – тут один напрямок дій. Якщо цінність суттєва і має значення для обох – бережіть її.
У підсумку хочу наголосити на ще одному важливому аспекті теми внутрішнього конфлікту.
Людина страждає, коли живе минулим або майбутнім. З одного боку, попередній досвід. З другого – плани та фантазії. Ні там, ні там немає життя. Воно відбувається сьогодні, тут і зараз.
Тому саме час проживати кожен свій день повноцінно, не відкладаючи його на ефемерне завтра.
Усі ми різні. Хтось може впоратись сам, а комусь варто звернутись по допомогу до психолога й розібратись із внутрішнім конфліктом. Обирайте свій варіант.
Будьте до себе добрішими. Бережіть себе!
