25 листопада в ОАЕ в День пам’яті жертв голодоморів українці відвідали поминальні богослужіння та запалили свічки пам’яті. Для учнів українських шкіл вихідного дня провели уроки українознавства на цю тему, а також зустріч із українсько-канадською письменницею Маршею Форчук Скрипух, авторкою казки «Досить».
Фото: УГКЦ в ОАЕ
Поминальні богослужінння до річниці пам'яті жертв голодоморів, які очолив священник УГКЦ в ОАЕ отець Любомир Филипчак, відбулися в Рас-Аль-Хеймі та Дубаї. 25 листопада на службі в церкві святої Марії в Дубаї були присутні представники Посольства України в ОАЕ та Консульства України в Дубаї. Надзвичайний і Повноважний Посол України в ОАЕ Дмитро Сенік і Консул України в Дубаї Олександр Хомʼяк запалили свічку памʼяті за всіх жертв голодомору.
Після служби родина українських скрипалів Лілія та Андрій Хом’якевичі виконали «Мелодію ля мінор» відомого українського композитора Мирослава Скорика.
Також 25 листопада в Українській школі «Софія» відбулися уроки українознавства, на яких дітям відповідно до їхнього віку розповідали про ці сумні сторінки історії України, про незабудьки, як символ вшанування пам'яті загиблих, про хліб та шанобливе ставлення до нього.
Фото: Олеся Елві
А ввечері цього дня шкільна родина зібралася на онлайн-зустріч, під час якої о 16:00 за київським часом разом із усією Україною запалили свічки пам’яті, після чого відбулася онлайн-зустріч із канадсько-українською письменницею Маршею Форчук Скрипух, яка написала багато дитячих творів про війну, про біженців, про голодомор. Її книги отримали різні нагороди й відзнаки, зокрема, за свою творчість Марша була нагороджена Президентом України Віктором Ющенком орденом княгині Ольги.
Фото: Українська школа в ОАЕ "Софія"
«Розповідати дітям про Голодомор дуже складно, зазвичай я намагаюся це робити через літературу, через твори, які схвалені психологами, – розповідає ініціаторки зустрічі, вчителька української школи «Софія» Олеся Елві. – Попередні роки до річниці Голодомору ми розбирали якийсь твір або зі збірки "Зернятко надії", або минулого року це було оповідання Зоряни Живки "Ангел на ім’я Грушка". Цього року я думала над тим, як краще розкрити тему голодоморів учням у той час, коли в Україні йде війна. Адже є діти, травмовані страшними історіями, які відбуваються в наші дні. Хотілося з одного боку розповісти про ті трагічні події, щоб зберегти пам'ять, з іншого – дуже обережно підійти до цієї теми, щоб не травмувати дітей ще більше. І тому я вирішила обрати казку «Досить», яка в українському перекладі давно потрапила мені до рук, ще коли до нашої школи приїжджали вчителі з Торонто і привезли нам цю книжку канадської авторки. Мені здалося, що ця казка має терапевтичний ефект. Також її великою перевагою є те, що вона написана для широкого кола читачів – її сприймуть і діти молодшого шкільного віку, і середнього, і старшого, і дорослі, бо там реальні події переплелися з вигаданими».
Пані Олеся розповіла, що ідея організувати зустріч із Маршею Форчук Скрипух, авторкою казки «Досить» про Голодомор, з’явилася внаслідок попереднього досвіду запрошувати авторів на уроки з української літератури в українській школі «Софія». Минулого року учні школи зустрічалися онлайн із дитячими письменницями Зоряною Живкою та Галиною Малик.
«Я відчула, що це додає життя урокам літератури, – зізнається Олеся Елві. – Коли діти бачать живих авторів, мають змогу поставити їм запитання, вони розуміють, що література – це не тільки про минуле, але й про сучасність. Автори – це цікаві люди, з якими можна спілкуватися, ставити різні запитання. Тому я знайшла контакти Марти Форчук Скрипух, переглянула її сайт, побачила, як багато книжок вона пише, послухала її інтерв’ю і написала їй особисто через фейсбук. Пані Марша відгукнулася на нашу пропозицію про зустріч. І хоча в нас була велика різниця в часі – коли в ОАЕ була шоста вечора, в Канаді була дев’ята ранку – у нас вийшло все організувати саме в День пам'яті жертв голодоморів. Ми навіть разом запалили свічки пам’яті саме в той час, коли це роблять в Україні. Я дуже рада, що до зустрічі приєдналися не тільки учні нашої школи, але й родини зі школи "Дивосвіт" з Абу-Дабі та творчого простору OVVA з Рас-Аль-Хейми».
Фото: Українська школа в ОАЕ "Софія"
Пані Олеся додала, що учні дуже готувалися до зустрічі з письменницею – вони заздалегідь прочитали твір «Досить», обговорили його на уроці, приготували цікаві запитання для пані Марші. Зокрема, дітей цікавило, чи є в творах письменниці епізоди, пов’язані з історією її родини, яким було дитинство пані Марші, як вийшло, що вона пише про Україну, але не говорить українською, де вона брала інформацію про Голодомор. Також діти питали про те, що спонукає авторку писати історії, пов’язані з війною, як написання книжок змінило її життя і які її твори могли б стати джерелом підтримки та надії для українських дітей, що стали жертвами російської агресії або вимушеними переселенцями в інших країнах.
«Учні української школи "Софія" з Дубаю прочитали українською мовою мій твір про Голодомор "Досить" і ставили мені запитання щодо прочитанго чудовою англійською мовою, – поділилася враженнями від зустрічі письменниця Марша Форчук Скрипух. – Вони хотіли знати, чому мене так цікавить українська тематика, адже для них я канадка, яка не розмовляє українською. Я думаю, їм було цікаво усвідомити, що хтось із такими далекими зв’язками може мати настільки глибокий зв’язок із Україною. Я розповіла їм, що українці, які змогли знайти притулок у Канаді, були як зерна пам’яті, які зберегли спогади про Першу й Другу світові війни, голодомори, міжвоєнне життя та піонерне життя в Канаді, записали та передали ці спогади. Багато моїх книг натхненні саме цим досвідом. Цей віртуальний візит став можливим завдяки фінансовій підтримці Науково-освітньоого консорціуму Голодомору HREC Education. І я дякую вчительці Олесі Елві за запрошення і прекрасну організацію зустрічі двома мовами через три часові пояси».
