Щороку в четверту суботу листопада в Україні та світі віддають шану пам’яті мільйонам безневинних жертв жахливого геноциду, вчиненого проти нашого народу в 1932-1933 роках. 26 листопада 2022 року українці в ОАЕ разом із українцями по всьому світу вшанували річницю Голодомору.
Учні Української школи «Софія» разом із учителями та батьками о 16:00 за київським часом під мелодію Мирослава Скорика запалили свічечки пам’яті в горах ОАЕ та вшанували хвилиною мовчання усіх, хто загинув невинною смертю під час штучного голоду, спланованого та втіленого сталінським режимом у 1932-1933 роках.
Фото: Тетяна Співаковська
«Цього року, коли російський режим, який є спадкоємцем радянського тоталітаризму, намагається занурити Україну в цілковиту темряву, цей жест пам’яті має особливий зміст. Єднаючись у такий спосіб у вшануванні тих, хто став жертвою геноциду голодом, ми нагадуємо собі й усьому світу, що темрява не може перемогти, що рано чи пізно зло засуджують, а жертв – пам’ятають і шанують», – зазначено в зверненні Українського інституту національної пам’яті.
Наш обов’язок – пам’ятати про цю трагедію і передавати цю пам'ять наступним поколінням.
Учительки школи «Софія» знають, як говорити з дітьми про Голодомор, щоб не травмувати їх, а відповідно до віку давати ту інформацію, яку діти можуть самостійно осмислити.
Фото: Оксана Федулова
Інна Мелешко почитала з молодшими дітьми казку «Колосок», щоб виховувати в дітей шанобливе ставлення до хліба й до людської праці.
Олеся Елві прочитала й обговорила із старшими дітьми оповідання Зоряни Живки про Голодомор «Ангел на ймення Грушка».
«Реакція учнів була тотожною до моєї, коли я прочитала цей твір уперше, – поділилася враженнями пані Олеся. – Пам'ятаю, що одразу тоді згадала про свою бабусю, у пам'яті відтворювалися уривки діалогів з нею про цю трагедію. Наші бабусі такі схожі, що мені здається, що Зоряна пише не про свою бабусю, а про мою... Діти, так само, одразу почали згадувати про свої родини. Я переживала, щоб хтось раптом не розповів щось травмуюче для їхньої молодої психіки. Вдячна авторці, що наскрізне послання її твору – "Ми вижили та вистояли попри все". Я здивувалась, що 12-13-річні діти, без додаткових запитань чи натяків провели паралелі із сьогоденням. Прозвучали назви сучасних міст на півдні України, де зараз, от у цей момент, людям важлива скибочка хліба, аби вижити».
Фото: Тетяна Співаковська
В Українській школі «Дивосвіт» 26 листопада учням також розповіли про трагедію Голодомора. Від учительки історії Марії Макар діти дізналися, що українці в ХХ сторіччі пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років, і що створення штучного голоду стало помстою за прагнення українців будувати свою сильну й незалежну державу.
Фото: фейсбук-сторінка школи "Дивосвіт"
Ми не можемо змінити минуле, але можемо зробити все, щоб цінувати життя та берегти нашу єдність, нашу культуру, нашу мову, нашу ідентичність, як би далеко від України ми не були.
