Новопризначений в ОАЕ священник отець Любомир Филипчак поділився враженнями з прес-секретарем ПМВ УГКЦ про перші місяці служіння в Абу-Дабі та Дубаї, про те, як його прийняла українська громада і яким він бачить розвиток громади УГКЦ в Еміратах.
Фото: Поліна Леанович
Отець Любомир зокрема зазначив, що українці в ОАЕ справді чекали священника: чекали, з ким можна помолитися українською мовою, а найбільше – щоб піти до сповіді. Крім Божественних Літургій, він уже мав післявеликодні зустрічі з громадами в Абу-Дабі та Дубаї.
Фото: Тетяна Співаковська
«Українська громада тут надзвичайно молода, – ділиться враженнями отець Любомир. – Це люди віком від 25 років, які приїхали з України на кваліфіковану роботу. Працюють у сферах IT, готельно-ресторанному бізнесі, комерції, авіації. Мене найбільше вразило в служінні в ОАЕ саме рівень парафіян. Сюди приїжджають люди з доброю освітою, цілеспрямовані, self-made фахівці. На Великдень я мав змогу зустрітися і поспілкуватися з нашими українцями, які приїхали з Маріуполя, Харкова, Сум, Донецька, Одеси, Києва. Деякі втікали з-під куль з окупованих територій. Вони особливо потребували духовної підтримки і прийняття, щоб розділити їхній біль і втрату близьких».
Фото: Поліна Леанович
Майже три тижні отець Любомир проживав в Абу-Дабі біля собору святого Йосипа. А в Страсну п’ятницю його перевели в нове місце – Джебель-Алі в еміраті Дубай, де сконцентрована найбільша європейська громада католицької церкви. Окрім служіння українській громаді він також буде служити римо-католикам. В ОАЕ є велика потреба в священниках, які володіють європейськими мовами.
Фото: Тетяна Співаковська
«Мене прийняли досить відкрито, та і я намагався бути максимально відкритим, – розповів отець Любомир. – Перші дні перебував в легкому стресі від нового місця служіння, але поступово почав звикати. Для мене це був виклик, бо буду служити не лише в українській церкві для українців, а й для Римо-католицької церкви. Я не мав в останні роки досвіду служіння в латинському обряді. Хоча вчився у Римі дев'ять років, обряд знаю, але тривалий час не практикував. Маю необхідність зараз переключитися на потреби служіння і для римо-католиків.
Найцікавіше, що Українська греко-католицька церква в ОАЕ об’єднує усіх свідомих українців в Еміратах, незалежно від конфесії. І коли я приїхав і почав організовувати Служби Божі, на них почали приходити православні. А власне на Великдень десь 70 відсотків парафіян, які прийшли, були православні, які просто не захотіли йти до російської церкви на свято. Багато людей мені писали напередодні, мовляв, ми православні, чи можемо ми прийти до вас до церкви на Великдень? Звісно я відповідав, що можете. УГКЦ – це українська Церква. Ми нікого не відкидаємо. І за церковними законами, якщо людина не має можливості піти до своєї Церкви, ми маємо обов’язок її прийняти, щоб вона мала можливість помолитися, задовольнити свої духовні потреби».
Фото: Євген Нечепоренко
Стосовно подальших планів розвитку громади УГКЦ отець Любомир зазначив, що шукає можливостей організувати щотижневу Божественну Літургію щоразу в іншій парафії в Дубаї і Абу-Дабі, оскільки українці проживають в різних містах і околицях і не всі мають можливість добратися до конкретної церкви, особливо ті, які тимчасово приїхали в ОАЕ через війну в Україні.
Також він сподівається відвідувати українські школи вихідного дня і, можливо, проводити уроки християнської етики.
Фото: Тетяна Співаковська
«Днями спілкувався зі священником з Лівану, і він порадив мені: найкраща стратегія розвитку парафії – збирати громаду і поза літургійним життям, бути з ними всюди. Де вони йдуть – ти йдеш із ними. Хочеш, щоби вони ходили до церкви, були щасливі, воцерковлені, прогресивні в духовному плані – треба з ними постійно бути. Ходити на зустрічі, ходити на пікніки, на усі свята. І я вирішив, що буду з ними, де тільки дозволено поза релігійним контекстом».
